Канцерогени

Канцерогени

Частота використання слова «канцерогени»(лат. cancer – рак, gen – утворення, створення) в побуті вимагає популярного пояснення даного терміну та його зв’язку з антропогенним впливом (тобто, діяльністю людини).

Комітет експертів ВООЗ в 1979 р. дав визначення поняттю: “Канцерогеном (фізичним, хімічним або вірусним) називають агент, що може викликати або прискорювати розвиток новоутворення, незалежно від механізму (або механізмів) його дії або ступеню специфічності ефекту. Канцероген – це агент, що в силу своїх фізичних або хімічних властивостей може викликати незворотну зміну або пошкодження у тих частинах генетичного апарату, які здійснюють гомеостатичний контроль над соматичними клітинами”.

На сьогоднішній день канцерогенами називають речовини, які сприяють утворенню та розвитку ракових захворювань. При чому, канцерогенез напряму пов’язують з антропогенезом (діяльністю людини). Але це не зовсім так, оскільки до канцерогенів відносять також фізичні впливи: іонізуюча та неіонізуюча радіація, наприклад, сонячне випромінювання (яке не можна віднести до антропогенної діяльності). Також канцерогенну дію мають біологічні агенти, до яких належать різноманітні віруси.

За походженням канцерогени можна класифікувати на антропогенні (породжені діяльністю людини) та природні (відомими прикладами природних канцерогенів є ізопрен – основна складова природних каучуків та терпени з хвої).

Хімічні речовини та професійні впливи з точки зору їх канцерогенності для людини поділяються на три групи:
— хімічні речовини, група речовин, виробничий процес або професійний вплив, які є однозначно канцерогенними для людини; до цієї групи відносяться речовини лише за наявності достатніх епідеміологічних доказів, що свідчать про причинний зв‘язок між впливом речовини та виникненням раку; характерні представники цієї групи- 4-амінобіфеніл (ефективний антиоксидант), сполуки миш‘яку, азбест (волокнистий силікат, сюди ж належить і шифер, який з азбесту виготовляється), вінілхлорид, полівінілхлорид.

— речовини, можливо канцерогенні для людини; до них відносяться сполуки з більш або менш високим ступенем доведення їх канцерогенної дії. Представники: металічний берилій та декотрі його сполуки, акрилонітрил, епіхлоргідрин, 1,4-діоксан, гідрохлорид феназопірину (анальгетик).
— речовини, що не можуть бути класифіковані з точки зору їх канцерогенності (тобто їхній канцерогенний вплив не доведено): характерні представники цієї групи- фторурацил, бензилхлорид, фенобарбітал, стирол, сахарин.

За хімічною структурою канцерогенні речовини належать до різноманітних класів неорганічних та органічних сполук, вони відносяться до: 1) поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ); ароматичних азосполук; 3) ароматичних аміносполук; 4) нітрозосполук та нітрамінів; 5)металів, металоїдів та неорганічних солей (найвідоміші нам канцерогени цієї групи – сполуки ртуті).

Проблема впливу канцерогенних чинників на організм людини є сьогодні надзвичайно актуальною. Наприклад, фахівці ВООЗ і міжнародного інституту раку стверджують, що 70-80% пухлин виникає під впливом негативних зовнішніх чинників (хімічних, фізичних і навіть деяких біологічних). Коли люди зрозуміли, що потерпають від власної діяльності, вони почали активні дослідження канцерогенезу і речовин, що його викликають. Проте робота, яка ведеться в цьому напрямку є очевидно не достатньою. Так, на сьогоднішній день у світі відомо понад десять мільйонів сполук, тоді як на канцерогенність досліджено не більше десяти тисяч.

За пріоритетністю небезпеки було виокремлено три основних класи відомих на сьогодні канцерогенів. Перший — це група поліциклічних хроматичних вуглеводнів, найвідомішим представником яких є бензопірен. Другий — клас нітрозаміни і третій — важкі метали. Сюди ж ще можна віднести азбести (які отримують пріоритет через поширеність використання, особливо в будівництві) та діоксини, є продуктом термічної переробки органічної сировини чи продуктом хлорування під дією високих температур. Останні дві групи канцерогенів не вивчаються і найближчим часом, їхнім дослідженням українські вчені не будуть займатися, незважаючи на небезпеку для оточуючого середовища та здоров’я людства. Україна підписала хартію про  заборону  використання азбестових матеріалів в будівництві і побуті. Проте, ще впродовж двох років ця вимога не діятиме. Крім того, матеріали, які містять азбест, стають небезпечними з часом, коли починають старіти, руйнуватися і перетворюються на відходи, надійних методів утилізації яких досі не існує. Тому наслідки нинішнього їх використання люди відчуватимуть на собі ще довго. Так само, як до сьогодні людство відчуває вплив ДДТ – дифтордифенілтрихлорметилметану – інсектициду, винахіднику якого в свій час вручили Нобелівську премію. Речовина, що належить до ароматичних фтор,хлор-вмісних похідних вуглеводнів, тобто за всіма ознаками – канцероген високого рівня небезпеки. Проте з часом ДДТ розпадається на дві ще більш небезпечних речовини – ДДД та ДДЕ, вони не розкладаються, накопичуються в жировому шарі тварин та в олієвмісних рослинах. Таким чином таким небезпечним канцерогеном уже впродовж півстоліття постачає людям природа.

Стосовно канцерогенів вживається термін – гранично допустима концентрація (ГДК), тобто, вміст речовини в оточуючому середовищі, який не призводить до хвороб та мутацій. Поширена думка, що канцерогенів взагалі не повинно бути в природі. Це не так, в визначених концентраціях канцерогени були присутні на планеті впродовж усієї її історії. Крім того, вважається, що одночасно велика доза шкідливої речовини для організму є більш прийнятною, ніж постійно присутня незначна. Оскільки велика доза вбиває клітину, в той час, як мала при постійному впливі призводить до руйнувань на молекулярному, клітинному та міжклітинному рівні.

За впливом на геном людини канцерогени поділяють на генотоксичні, які руйнують та змінюють діяльність клітинного ядра, таким чином перебудовуючи генетичний код, та негенотоксичні, які впливають тільки на фізіологічні процеси, але так само викликають ракові захворювання. До того ж слід врахувати, що в довкіллі поряд із канцерогенними існують і інші токсичні речовини, які виконують роль своєрідних модифікаторів того чи іншого канцерогену. Отож слід враховувати комплексність дії біологічних, фізичних, хімічних чинників на організм людини в навколишньому її середовищі. А сьогодні дедалі переконливіше говорять і про необхідність врахування чинників психологічних. Благополуччя і рівновага в організмі залежить від стану систем, які покликані оберігати здоров`я організму — імунної, ендокринної, біохімічної.

Посилання:

  1. http://en.wikipedia.org/wiki/Carcinogens
  2. Канцерогенез. Канцерогени. Принципи класифікації канцерогенних речовин. http://www.grinchuk.lviv.ua/referat/1/1267.html
  3. В.М. Михайленко, к.б.н.; П.М. Михайленко, к.б.н Канцерогени в харчових продуктах: звідки і що робити? http://www.health-ua.com/articles/1042.html

Юля Смаль (для Вікіпедії)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*